Я любила свою маму

Мені пощастило з моїми батьками, особливо з моєю мамою. Ще з самого мого дитинства вона створила вайб певними стравами і глибокою тарілкою, на дні якої мене чекала картинка коли повністю з'їсти їжу.

Я любила маму з її різними нічними казками, нічниками, іграшками, подарунками-сюрпризами.

Я любила новий рік, дні народження та інші свята у компанії її. Вона щорічно наряджала ялинку щоб створити свято, збирала гроші і купувала подарунки щоб принести краплю позитиву.

Вона завжди старалась.

Я вдячна їй за подарунки, тепло та ніжність. Вдячна за турботу про мене коли я хворіла. Вдячна за наші розмови. Я вдячна за те що вона була, жила. Вдячна за спілкування з нею.

Без неї порожньо, без неї не вирує її атмосфера, яка жила разом з нею. Однак, таке життя і мені залишається лише прийняти цю біль і жити далі.

Тому єдина причина того чому я інколи нещасна це те що її більше немає у моєму житті. Вона була тією людиною, з якою можна було розмовляти майже про все на світі, висловлювати власні емоції без прикрас. Я пишу їй листи у блокноті, веду щоденник. Це надає мені сенс.