Чи справді випадіння зубів залежить від гігієни ротової порожнини?

Чи справді випадіння зубів залежить від гігієни ротової порожнини?

У світі, де кожен другий "експерт" з інтернету впевнено заявляє, що чистити зуби двічі на день — це гарантія вічної посмішки, а втрата зубів — виключно доля ледачих, варто зупинитися і розібратися. Чи справді гігієна ротової порожнини є єдиним бар'єром між вами і протезами? Або ж це черговий спрощений міф, який ігнорує науку, генетику та реальне життя? Давайте розберемося, чому деякі "знавці" так наполегливо просувають ідею, що все залежить тільки від щітки та пасти, і чому це не більше, ніж поверхова нісенітниця.

Міф про всесильну гігієну: чому деякі "експерти" заслуговують на глузування

Уявіть собі: сидить людина за комп'ютером, прочитала пару статей у блогах і вже вважає себе стоматологом-гуру. "Якщо зуби випадають — то тільки через те, що ти не чистиш їх правильно! Ніякої генетики, ніяких інших факторів — просто чисти тричі на день з нитками та іншими засобами, і все буде ок!" Як же це смішно і наївно! Ці "фахівці" з соцмереж, які стверджують, що випадіння зубів залежить обов'язково від гігієни, а не від тонкої емалі, спадковості чи інших проблем, просто ігнорують науку. Вони поводяться так, ніби людський організм — це проста машина: заправив паливом (пастою), і поїхав. Але реальність складніша. Такі заяви не тільки вводять в оману, але й шкодять, бо люди з реальними генетичними проблемами відчувають себе винними, замість шукати справжні причини. Глузуйте з "гуру-експертів" — вони заслуговують на це, бо їхні "поради" базуються на упередженнях, а не на фактах. Насправді, гігієна важлива, але вона далеко не єдиний фактор, і ігнорувати генетику чи хвороби — це як заперечувати еволюцію.

Інші фактори: генетика, емаль і не тільки

Давайте подивимося на науку. Випадіння зубів може бути спричинене безліччю причин, які не мають нічого спільного з тим, як часто ви користуєтеся зубною ниткою. Наприклад, генетичні фактори грають ключову роль: до 65% варіацій у сприйнятливості до карієсу та втрати зубів пояснюються спадковістю. Якщо у вас генетично тонка емаль (стан, відомий як амелогенез імперфекта), ваші зуби будуть вразливішими до руйнування, незалежно від гігієни. Спадковість впливає на склад слини, яка захищає зуби від кислот, на міцність емалі та навіть на реакцію організму на бактерії в роті. Люди з такими генетичними варіаціями, наприклад, у генах IL-1, мають підвищений ризик пародонтиту — запалення ясен, яке веде до втрати зубів, — навіть якщо вони чистять зуби ідеально.

Окрім генетики, є інші проблеми: хронічні захворювання, як діабет чи гіпертензія, прискорюють втрату зубів через вплив на ясна та кістки. Травми, скреготіння зубами (бруксизм), сухість у роті від ліків чи гормональних змін, погане харчування — все це може призвести до проблем, незалежно від гігієни. Навіть куріння чи артрит додають ризику. А ті "знавці", які кажуть "просто чисть" — вони просто не в курсі, або їм зручно ігнорувати складність.

Реальні приклади: від лотереї генів до парадоксів життя

І ось ключовий момент, який розбиває міф у пух і прах: одна людина може взагалі не чистити зуби і при цьому ходити з зубами до 70 років, а інші навіть при ідеальній гігієні втрачають зуби ще до 30 років. Чому? Через генетику та інші фактори. Деякі люди мають природно міцну емаль і слину, багату на мінерали, яка ремінералізує зуби, захищаючи їх від руйнування навіть без щоденного чищення. Навпаки ті, хто з генетично слабкою емаллю чи агресивним пародонтитом (який не залежить від гігієни) можуть втратити зуби рано, попри всі зусилля. Це не вигадка — дослідження показують, що генетика впливає на все, від структури зубів до імунної відповіді на бактерії. Тож наступного разу, коли хтось скаже "винна гігієна", просто посміхніться (якщо зуби ще на місці) і порадьте їм проконсультуватися у стоматолога.

Висновок: гігієна — це добре, але не панацея

Звичайно, гігієна ротової порожнини важлива — вона запобігає багатьом проблемам у частини людей, як карієс чи захворювання ясен. Але стверджувати, що вона є єдиним фактором, — це ігнорувати реальність. Якщо у вас проблеми з зубами, не звинувачуйте тільки себе: перевірте генетику, здоров'я та інші чинники. Консультуйтеся з фахівцями, а не з "інтернет-гуру". І пам'ятайте: життя — це не тільки щітка, а й лотерея генів.

Трохи детальніша розповідь про явища, які часто роблять зуби вразливими незалежно від того, як ретельно людина чистить рот.

1. Слабка емаль (гіпопластична, гіпомінералізована чи гіпокальцифікована емаль)

Слабка емаль — це коли зовнішній захисний шар зуба або тонший за норму, або погано насичений мінералами (кальцієм, фосфатами тощо), або й те, й інше разом. Найяскравіший приклад — амелогенез імперфекта (AI), генетичний розлад, спричинений змінами в генах AMELX, ENAM, MMP20, KLK4, FAM83H, WDR72 та інших. Ці гени відповідають за вироблення білків, з яких будується емаль, і за правильне видалення органічної матриці під час її затвердіння.

- Гіпопластичний тип — емаль фізично тонка, іноді майже відсутня, зуби швидко стираються.

- Гіпоматураційний тип — емаль нормальної товщини, але м’яка, крихка, легко відколупується.

- Гіпокальцифікований тип — емаль нормальної товщини на початку, але дуже погано мінералізована, тому швидко руйнується.

Люди з такими мутаціями часто мають жовто-коричневі, сірі або білі плями, зуби чутливі, швидко зношуються й ламаються, навіть якщо гігієна ідеальна. Гігієна допомагає, але не рятує від базового дефекту структури.

2. Генетично тонкий дентин

Дентин — це основна маса зуба під емаллю, яка становить ~70–80% об’єму зуба. Коли дентин генетично тонкий або структурно дефектний, зуб стає крихким, навіть якщо емаль виглядає нормально.

Найпоширеніший стан — дентиногенез імперфекта (DGI), спричинений змінами в гені DSPP (dentin sialophosphoprotein). Цей ген кодує білки, які регулюють мінералізацію дентину. При DGI дентин:

- має неправильну структуру (менше й більші, хаотичні дентинні канальці),

- погано мінералізований,

- часто виглядає опалесцентним (просвічує синювато-сірим або жовто-коричневим),

- швидко стирається, пульпа оголюється, зуби ламаються.

Є три типи за Shields, але сучасна генетика вважає типи II та III варіаціями тяжкості одного й того ж дефекту DSPP. У важких випадках зуби мають вигляд "оболонкових" — тонка оболонка емалі + дуже тонкий дентин навколо величезної пульпи. Такі зуби втрачають навіть при мінімальному навантаженні, незалежно від чищення.

3. Схильність до карієсу, навіть при ідеальній гігієні

Генетика пояснює до 20–65% варіацій у сприйнятливості до карієсу (залежно від дослідження та популяції). Навіть коли людина чистить зуби двічі на день, користується ниткою, ополіскувачем і майже не їсть цукру — карієс може розвиватися швидко.

Причини генетичної схильності:

- Зміни в генах, що регулюють склад і кількість слини (менше буферної ємності, слабший захист від кислот).

- Варіації в генах імунної відповіді на бактерії (наприклад, слабша реакція на Streptococcus mutans).

- Генетичні проблеми емалі чи дентину (див. пункти 1–2), через що кислоти легше проникають.

- Поліморфізми в генах смаку (TAS2R), через які людина підсвідомо більше любить солодке.

- Гени, пов’язані з розвитком зубів (наприклад, DLX3, DLX4), які роблять поверхню зуба більш "привабливою" для нальоту.

Тому є люди, які з дитинства мають "проблемні" зуби попри ідеальний догляд, а інші — з повним ігноруванням гігієни — зберігають зуби до старості.

4. Проблеми з мінералізацією ще з дитинства

Це часто стосується молярно-різцевої гіпомінералізації (MIH) або подібних проблем тимчасових молярів (DMH, HSPM). Емаль перших постійних молярів і різців формується приблизно від народження до 3–4 років — і якщо в цей період щось пішло не так, зуби виходять уже з проблемами.

MIH — це якісна проблема: емаль нормальної товщини, але погано мінералізована → має білі, жовті чи коричневі плями, крихка, швидко руйнується після прорізування (post-eruptive breakdown). Діти скаржаться на чутливість, зуби "кришаться" під час жування.

Причини багатофакторні:

- важкі хвороби, високі температури, антибіотики (особливо амоксицилін) у перші роки життя,

- проблеми під час вагітності/пологів,

- можливий генетичний компонент (хоча не основний, як при AI).

На відміну від карієсу, це не "підхопили бактерії", а зуб уже "зіпсований" на етапі формування. Гігієна важлива, щоб затримувати карієс, але сама проблема не зникає.

Підсумок

Усі ці стани показують: зуби — це не тільки "щітка + паста". Генетика задає "базовий матеріал", з яким доводиться жити. Якщо емаль тонка, дентин проблемний, мінералізація порушена з дитинства чи є сильна генетична схильність до карієсу — навіть найкраща гігієна лише сповільнює проблему, але не усуває її повністю. І в кожної людини "сповільнення" різне.