Чи дійсно у вас ПТСР?

Я вирішила підхопити цю тему і також написати на цей рахунок. У мене була сьогоднішня цікава дискусія на тему цікавих людських особливостей, в яких психологам, терапевтам та іншим ліньки розбиратися і саме через це проблема "невиліковна". А саме:

ПСЧ та ЛПЧ. Стани людини, які помилково відносять до аутизму, депресії, тривожності та інших патологій.

ПСЧ – підвищена сенсорна чутливість. Англо варіант SPS. Це система.

ЛПЧ – людина з підвищеною чутливістю. Англо варіант HSP. Це людина з ПСЧ системою.

Обидва терміни відносяться до людини і в принципі у світі не такий маленький % людей, які мають цю штуку. Найперше, воно від народження і не виліковне, бо це не хвороба (патологія), а властивість нервової системи.

Така людина може сильно кайфувати від запахів, обожнювати/ненавидіти дотики до конкретних поверхонь, часто чухатись, не переносити частину звуків/шумів, сильно лякатись і таке інше.

Приблизно ≈30٪ населення має ПСЧ. Чому "приблизно"? Бо багато хто не знає про це і не може попросити дослідити це питання, бо не знає про це.

Це та сама непереносимість звуків постійно гавкаючої собаки, дитячого плачу/крику, тощо.

Хоча ці терміни існують і закріплені в науці, вони не інтегровані в систему охорони здоров’я. Причина проста — це економічно невигідно.

ПСЧ і ЛПЧ не є захворюваннями, а отже їх неможливо “лікувати” протоколами. Набагато вигідніше не визнавати особливість нервової системи, а списувати її на розлади та призначати медикаментозне лікування.

Замість пояснення та адаптації умов життя людині пригнічують чутливість таблетками. Це дозволяє продавати якомога більшу кількість препаратів — частина з яких не дає ефекту, а інші можуть погіршувати стан, викликати емоційне притуплення, залежність або побічні реакції.

Система зацікавлена не в розумінні людини, а в її “функціональності”, навіть якщо ціною є втрата якості життя.

Вам "боляче" від звуку коли фломастер чи олівець сильно торкається поверхні? Вітаємо вас у клубі ПСЧ.

Чи можна ПСЧ/ЛПЧ контролювати таблетками?

Так. Таблетки пригнічують чутливість.

Що реально відбувається:

зменшується інтенсивність емоцій

притуплюється сенсорне сприйняття

знижується реакція на подразники

з’являється відчуття “мені стало легше”

Людина може думати:

“О, мені допомогло”

але насправді це пригнічення, а не вирішення.

Часто ціна — втрата чутливості, мотивації, живості, іноді когнітивна “вата”.

Чи може ПСЧ бути активніше/пасивніше?

Так. І це ключовий момент.

ПСЧ система не статична, вона флуктуює залежно від умов.

🔴 Що РОБИТЬ ПСЧ активнішою (гірше переноситься)

□ хронічний стрес

▪︎ недосип

□ постійний шум, світло, натовпи

▪︎ емоційний тиск, конфлікти

□ відсутність контролю над середовищем

▪︎ життя “не своє”, а нав’язане

Тоді людина виглядає:

“занадто нервовою”

“нестабільною”

“перевтомленою”

І її починають лікувати, хоча проблема — в умовах.

🟢 Що РОБИТЬ ПСЧ пасивнішою (краще переноситься)

■ тиша, контрольоване середовище

▪︎ нормальний сон

■ передбачуваність

▪︎ можливість усамітнення

■ сенсорна гігієна

▪︎ життя без постійних перевантажень

У цих умовах та сама людина:

♡ спокійна

♡ зібрана

♡ адекватна

♡ функціональна

🚫 Без таблеток.

Чи може ПСЧ мати "вищий рівень" через дитячі травми й порушені межі?

Так. Дуже часто.

Але важливе уточнення:

Травма не створює ПСЧ. Вона робить її болючою й некерованою.

Як це працює

ПСЧ — вроджена особливість нервової системи.

Якщо ви росли в умовах постійного порушення вашого простору:

● Рідні люди псували ваші малюнки/майно, стояли над душею коли ви переписувались, без дозволу забирали ваші речі і віддавали їх іншим чи викидали (ігнорування меж, постійне вторгнення у простір)

• Забороняли сидіти за компом/вимикали телевізор навіть коли ви не заважали, називали поганою людиною бо не допомогли бабці (відсутність власної кімнати, контроль, сором, моральний тиск)

● Забороняли вам сидіти з іншими, при цьому шуміли, не даючи спати (відсутність тиші)

нервова система переходить у режим хронічної гіпернастороженості.

Тобто:

▪︎ мозок постійно "сканує загрозу"

■ немає стану безпеки

▪︎ немає відновлення

У дорослому віці це виглядає як:

▪︎ "надмірна" чутливість

□ різка реакція на шум / вторгнення

▪︎ сильна втома від людей

□ потреба в ізоляції

Чи може ПСЧ з часом "здаватися сильнішою"?

Так, але це не еволюція, а компенсація.

Фактори, які роблять стан гіршим:

○ тривале життя без приватності

• постійне порушення меж

● неможливість контролювати середовище

• хронічний стрес

○ вимушена соціальна адаптація “через силу”

У безпечних умовах та сама людина часто:

▪︎ менш реактивна

■ спокійніша

▪︎ стабільніша

Це не «одужання».

Це відновлення регуляції.

Висока чутливість не є наслідком поганого дитинства.

Але погане дитинство робить її нестерпною.

ПСЧ — це не патологія.

Патологією є середовище, яке не залишає людині простору для існування.

Які люди відносяться до ПСЧ?

ПСЧ можуть бути будь-якими людьми.

Не має значення:

соціальний статус (чайлдфрі, батьки, одинаки)

кар’єра або активність (кар’єристи, соціально активні, пасивні, політики, лікарі, пожежники)

переконання (релігійні, атеїсти)

Головне: людина може бути ПСЧ у будь-якому середовищі та при будь-яких життєвих виборах.

У всіх людей різні тригери.

У кожного ПСЧ свої “гарячі кнопки”:

• шум дітей, велика кількість людей і розмов

● гавкіт собак, нявкання котів, квакання жаб

• звук машин, мотоциклів, комарів, мух

● інколи — комбінації усіх цих звуків

Що означає «не може терпіти»? Це вигорання нервової системи.

Що означає не може терпіти? Вигорання. Вигорають чайлдфрі, Чайлдфрі та самітники — від шуму сусідів 24/7

Батьки — від власних дітей

Всі ПСЧ можуть відчувати емоційне і фізичне виснаження, якщо тригери не контролюються.

Це не лише про звук/шум.

Це також про потребу контактувати дотиком з предметами. Наприклад, папір чи одяг не приємний для пальців.

Це також про запах. Наприклад, коли смердить алкоголем або цигарками, не приємний запах води.

🚫 Це не про емоції від спілкування.

При цьому людина може бути емоційно байдужа до розмов, аб'юза, газлайтинга.

ПСЧ/ЛПЧ реагують на фізичні й сенсорні стимули:

• звук, шум, комбінації звуків

● дотик, текстури, матеріали

• запахи

● світло, кольори, рух

При цьому вони можуть залишатися емоційно байдужими до чужих маніпуляцій, аб’юза або газлайтингу.

Сенсорна чутливість ≠ емоційна вразливість