Серіал "Університет Чупарського": рецензія

"Університет Чупарського" — це український незалежний анімаційний серіал, створений Миколою Семенюком та Михайлом Карпанем, який поєднує комедію, наукову фантастику та плаский гумор. Він розповідає про пригоди студентів у вигаданому технологічному університеті, де відбуваються абсурдні події.

Я обрала цей твір через його актуальність та піар у сфері кінематографа.

Для початку, не варто порівнювати його з "Ріком і Морті", від іноземного серіалу тут виключно стиль персонажів та анімація.

Серіал достатньо поверхневий і перенасичений від самого початку екшн сценами. Це не той твір, де сюжет розпочинається логічно.

Сексизм

У серіалі присутній аб'юз, знецінення жіночих персонажів, асоціація з секс-туризмом, що показує нашу культуру з негативного боку.

Ббк або ж "Бабенко" походить від слова "баба" є проявом зневаги до дівчат плюс сайз вже в самій назві персонажки. На обкладинці її позиціонують як потвору, зомбі. Із самого початку ми чуємо як один із хлопців використовує аб'юз. Якщо для вас аб'юзити людину за зовнішність це норма та гумор, то це не ок.

Аліса — це як підтримка шлюбу в 14 років і реклама Укрпошти з дівчинкою у школі, яку одягнули та поставили у позу жінки легкої поведінки. Аліса куртизанка, яку подали як "красуню" і одну із головних героїнь.

Сюжет і структура: для мене немає цілісності, із самого початку сюжет одразу ж переходить у екшн-сцени, боротьбу, атаки, абсурд. Цього дуже багато, через що я втратила інтерес на 5 серії. У сюжеті відсутній плавний перехід від ознайомлення до битви. Серіал перевантажений пафосом окремих персонажів, деякими погано створеними деталями сцен, персонажів. Глядач не може відпочити між сценами і краще познайомитися з буденністю персонажів. Нам подають здебільшого дівчат легкої поведінки, постійні битви, порцію сексизма, і на фоні усього цього купа пафосу.

Ідея твору не є оригінальною, це суміш стереотипної існуючої низькобюджетної частини про тих же зомбі, вечірки, сцени 18+.

Частина гумору настільки специфічна що багато українців його не зрозуміють. Це не тонкий високоінтелектуальний гумор, а щось достатньо пласке, ніби туалетні жарти.

Розвиток персонажів занадто стрімкий, одразу ж починаються проблеми і боротьба. На цьому зростання персонажів і припиняється, як на мене.

Технічні аспекти: якщо ви хоч раз не поверхнево займалися анімацією, вам відомо про існування програм, які досить легко дають створити маріонетку, згрупувати анімації кліпання очей, емоцій для брів, рота. Це не ручна намальована анімація, а програми, які в наш час без проблем дають змонтувати і створити будь що без зайвих рухів. Тому твердження про надзвичайну складність створення анімації часто свідчить не про реальну проблему, а про відсутність досвіду роботи з різними анімаційними програмами — адже базові інструменти сьогодні доступні та зрозумілі.

Сцени намальовані здебільшого не якісно, на швидку руку. Персонажів намалювали непогано.

Озвучка, накладання звуків та інші елементи також легко зробити коли є бажання. Лише лінивий цього не зробить.

Сильні та слабкі сторони: анімація рухів, робота над мімікою є сильною стороною мультсеріала. Врахована навіть фізика. Є часткова робота з тінями. Частина кадрів промальовані якісно як і окремі сцени. 15% гумору смішно. Приємно бачити що над частиною сцен автори попрацювали, краще деталізували і додали гарне кольорове співвідношення. Історія про дружбу з елементами аудиторій для навчання.

Слабкою стороною є не адекватні меми з чорним гумором, ніби всі зобов’язані любити серіал лише через те що він створений нашими людьми, ігноруючи не приємні теми і речі, які відбуваються безпосередньо в самому мульті.

Відверті сцени, частина гумору та швидкий перебіг подій для частини глядачів швидко перенасичують емоційно, через що до серіалу можна втратити інтерес, не встигаючи затягнутися ним щоб подивитися на одному диханні. Одразу бійка, одразу розгортається сюжетна лінія + пафос окремих персонажів у вигляді обладунків з усілякими приколами викликало перенасичення.

Особиста думка: якщо узагальнити гумор, а специфічний звести до %15, прибрати сексизм, дати нормальне ім'я дівчині замість "Бабенко", прибрати згадування за інтимну сферу у тій кількості, яку вони подають і поступово приводити до екшена, серіал можливо охопить більшу аудиторію без примусу і стрьомних мемів.

Чому Чупарському ще далеченько до Ріка та Морті: будемо чесними, від бюджету багато чого залежить. Якщо для ідеї Університета Чупарського додати фінансування, команду, яка допоможе відшліфувати ідеї, редагувати персонажів, то висока ймовірність що серіал охопить навіть іноземну аудиторію.

Деякі читачі: але не можна писати про анімацію, адже там всього 2 хлопці створили цілий мульт!

Можна. Одну із успішних анімацій створила взагалі ОДНА людина також БЕЗ фінансування:

Big Top Burger (сучасний, one-man show)

Повністю створений однією людиною без фінансування. Зусилля: Соло-креатор сам анімує, пише, озвучує та продюсує епізоди — все на YouTube, з фокусом на якісну анімацію та гумор. Це вимагає інтенсивної роботи над кожним кадром, без команди, що робить проект "mighty fine stuff" попри обмеження. Успіх: Набрав фанатів у indie-спільноті, часто згадується як недооцінений хіт з красивою анімацією та смішним контентом — триває як серія, з постійними оновленнями.

Рейтинг і рекомендація: 4/10 (натягнуто). Однак, для перегляду я не радитиму, оскільки мені особисто не зайшло і я його дропнула.