Наші малюнки і творчість: інтерпретація свідомості

Одразу хочу сказати: це стрьом, але така наша реальність. Насправді нас нічого окрім порожнечі не оточує. Дотики, візуальні, аудіо компоненти це хвилі, симуляції.

У природі існують електромагнітні хвилі — це реальні фізичні об'єкти, як радіохвилі чи рентген. Невелика частина цього спектру — від 380 до 700 нанометрів — потрапляє в наше oкo. Це так зване видиме світло.

Очі різних людей по-різному сприймають колір, відтінки. Це сприйняття диктує наш мозок нашій свідомості.

Що відбувається в оці

На сітківці є три типи колбочок — рецепторів, кожен з яких чутливий до певного діапазону хвиль: короткі (синій), середні (зелений), довгі (червоний). Коли на них падає світло, вони надсилають електричні сигнали в мозок. Важливо: самі сигнали — це просто числа, "напруга". Ніякого кольору в них немає.

Що відбувається в мозку

Зорова кора порівнює сигнали від трьох типів колбочок і на основі різниці між ними "вирішує", що ми бачимо. Це і є колір — результат обчислення, а не пряме відображення реальності.

Ось чому це важливо розуміти: хвиля довжиною 700 нм сама по собі не є "червоною". Вона стає червоною лише тоді, коли мозок її так інтерпретує.

Найцікавіше

Жовтий колір — гарний приклад. Ми бачимо жовтий у двох абсолютно різних ситуаціях: коли є реальна хвиля ~580 нм, і коли одночасно змішані червона та зелена хвилі без жодної "жовтої". Мозок в обох випадках видає однаковий результат — жовтий. Тобто він не просто зчитує реальність, а активно її конструює.

Висновок

Хвилі існують об'єктивно. Колір — це спосіб, яким мозок кодує інформацію про ці хвилі. Тому можна сказати, що колір існує, але лише всередині людської свідомості — як мова, якою мозок описує фізичний світ.

Що насправді існує

На фундаментальному рівні всі об'єкти — пенал, ліжко, метал — це просто атоми. А атоми — це майже повністю порожній простір. Ядро атома займає приблизно одну стомільйонну його об'єму. Решта — порожнеча, в якій рухаються електрони.

Чому тоді він твердий?

Тому що електрони ваших пальців і електрони пенала відштовхуються одне від одного — вони однаково заряджені. Ви не відчуваєте "тверду поверхню" — ви відчуваєте електромагнітне відштовхування. Ваші пальці фізично ніколи не торкалися пенала в буквальному сенсі.

Що ж таке колір, форма, запах?

Це все — інтерпретації мозку. Реально існують хвилі, поля, частинки та їхні взаємодії. Мозок отримує сигнали від органів чуття і будує з них "картинку" — зручну модель реальності, щоб ми могли виживати й орієнтуватися.

Як би все виглядає "насправді"?

Ніяк. І це не жарт.

"Вигляд" — це вже категорія свідомості. Без спостерігача немає зображення. Якби не було жодної свідомості у Всесвіті, існували б лише поля та хвилі, що взаємодіють між собою — без кольору, звуку, запаху, форми. Просто математичні закономірності у просторі-часі.

Фізики описують реальність формулами — і це найближче до "справжнього вигляду", що ми можемо отримати. Але навіть ці формули — це вже людська мова для опису чогось, що існує поза мовою.

Коротко

Реально існують: енергія, поля, частинки, їхні взаємодії та закони, за якими це все працює. Все інше — колір, твердість, тепло, краса — це те, що свідомість робить з цими даними. Мозок — не дзеркало реальності, а її перекладач.

Яким чином ми отримуємо тимчасове існування у симуляції з дуже реальними відчуттями емоцій, відчуття болю, задоволення?

Невідомо. Однак, якщо існує наша свідомість, яка обмежена знаннями, отриманими від інтерпретації цього світу, це означає що свідомість також існує поза межами симулятивної фізичної реальності.

У мене є лише думка через власні спостереження. У моменти, коли я заплющую очі, то бачу не пітьму, а порожнечу, якою ми є. І коли ні про що не думаю, почуваюсь частиною енергії та хвиль самої порожнечі. Як єдине ціле.

За межею фізичного існування у нас відсутня пам'ять, спогади. Вони існують у тимчасовому фізичному світі, де ми бачимо траву зеленою, хоча насправді вона відбиває зелений і не має кольору.

Коли я малюю

Насправді наша творчість не існує. Скільки б годин та зусиль ми не докладали, ми бачимо лише те що формує наша свідомість. І якщо людина еволюціонує, що ми бачитимемо тоді? Якщо наш мозок розвинеться максимально. Що саме відбудеться? Чи бачитимемо ми кольори? Чи розрізнятимемо об'єкти тим самим чином що й зараз? Можливо, ми взагалі сприйматимемо лише геометричні форми?