Маловідомі факти про тамагочі

Тамагочі — це японський електронний кишеньковий улюбленець, який заснували в Японії, а деталі для збірки виготовляють в Китаї.

В іноземній спільноті існують цікаві маловідомі факти, про які не розповідають ЗМІ та блогери.

"Обличчя" тамагочі, співпрацюючий бренд та "хто був першим.

"Обличчям" та легендою для тамагочі виступала історія Акі Маїто, яка вирішила створити кишенькового цифрового улюбленця. Саме про це писали журнали та часто говорили про неї. Однак, коли мова йде про тамагочі, імена Акіхіро Йокої та Хітоші Кітазава майже не згадуються.

Роль Акіхіро Йокої

Реальним технічним творцем концепції була не лише Акі Маїта, а передусім Акіхіро Йокої з компанії WiZ, натхненний 1983 роком рекламою калькулятора з виртуальною черепашкою, яка "вмирала" без догляду — це лягло в основу механіки Тамагочі.

Хітоші Кітазава (Hitoshi Kitazawa) — японський інженер і дизайнер, який відігравав ключову роль у технічній реалізації першого Тамагочі, хоча його ім'я рідко згадується поряд з Акі Маїтою чи Акіхіро Йокої.

Технічний внесок

Кітазава працював у компанії WiZ (партнер Bandai) і був відповідальним за програмування чипа та алгоритмів поведінки віртуального улюбленця в оригінальній моделі 1996 року. Саме він оптимізував механіку еволюції персонажів, циклів голоду/щастя та звукових сигналів на обмеженому монохромному екрані 32x16 пікселів, що зробило іграшку портативною і залежною від постійного догляду.

Маловідомі деталі

Він створив приховані "секретні" режими, як-от еволюцію в рідкісних персонажів (наприклад, бунтарських "пандорських" форм), які активувалися лише за екстремальних умов — це фанати розкрили роками пізніше через зворотний інжиніринг. Кітазава не отримав роялті, попри мільярдні продажі, і залишився "невидимим" героєм, на відміну від маркетингової фігури Маїти.

Заборонені моделі

У 1997 році Bandai випустила "Ocean City" модель, яка симулювала забруднення океану: якщо не чистити віртуальне сміття, вихованець хворів — її швидко зняли з продажу через протести екологів, і ця версія рідкісна навіть серед колекціонерів.

Секретні персонажі

Перша модель мала прихованих "пандорських" персонажів (як Kuchipatchi з рогами), які еволюціонували лише за екстремального догляду — годувати солодощами до ожиріння чи ігнорувати до бунту; Bandai не розголошувала алгоритм, і фанати розшифровували його роками.

Культурний вплив у Азії

У Японії Тамагочі надихнуло "яой-мангу" про романтику між вихованцями, а в Китаї 1997-го з'явилися нелегальні клони з порнографічними режимами для дорослих — Bandai судилася, але це підлило хайпу.

Фінансова драма

Маїта та Йокої не отримали роялті: Bandai купила права за фіксовану суму 5000 доларів, а продажі сягнули мільярдів — винахідники досі працюють на компанію без відсотків від прибутку.

Виробничі та логістичні проблеми

Перший тираж у Японії розпродався за лічені дні, що спричинило дефіцит, довгі черги перед магазинами та появу шахраїв із фальшивими купонами. Bandai не встигала масштабувати виробництво, а перенасичення клонами та підробками (особливо в Китаї) знецінило бренд і призвело до фінансових втрат у 6 млрд єн до 1998 року.

Технічні обмеження

На екрані 32x16 пікселів і з чипом низької потужності команда (Кітазава, Йокої) мусила оптимізувати алгоритми еволюції та циклів життя, щоб усе вмістилося в брелок без батарейного зносу. Маркетинг також не передбачав популярності серед дорослих, а не лише дівчат.

Боротьба з підробками

Bandai стикалася з масовим виробництвом підробок Тамагочі, особливо в Китаї та США, що призвело до перенасичення ринку та падіння продажів оригіналу до 1998–1999 років.

Стратегії боротьби

• Масштабування виробництва: Bandai різко збільшила випуск до 3 млн одиниць на місяць і пропонувала безплатні Тамагочі акціонерам за купівлю 1000+ акцій, щоб задовольнити попит і витіснити клони.

• Випуск нових версій: Запустили кольорові моделі, "чоловічу" версію Digital Monsters (Digimon) та ПК-варіанти, щоб утримати інтерес і відрізнити оригінал якістю.

• Маркетинг і брендинг: Підкреслювали автентичність (3 кнопки, яйцеформу), додавали слогани про "прибульців" і уникали підробок з >3 кнопками; не вдавалися до масових судів, фокусуючись на інноваціях.

Підробки зрештою знецінили хайп, але Bandai відновилася через франшизи на кшталт Digimon.

Тамагочі в Україні

Спочатку тамагочі в Україні не було від перших релізів, бо митниці та комісії були занадто високими + Японія не розглядала на той час нашу країну для релізу.

Звісно що перші тамагочі могли привозити з-за кордону батьки чи родичі дітям і так його вперше побачили у нас. Це були часи дефіциту.

Тамагочі з'явилися в Україні через певний час: це були китайські клони завдяки їхній доступності і 4-5 кнопок, але інколи і траплявся Bandai.

Якщо ви користуєтесь ші

Питати у штучного інтелекта за перші кольорові екрани безкорисно, він дає результати кольорового корпуса і тонованого екрана з тима самими сірими пікселями.

Тому ось список всіх японських кольорових екранів (не тонованих) в релізах:

Blue Locktchi, Hexagontchi, Petit Curetchi, Tamagotchi 4U, Tamagotchi 4U+, Tamagotchi iD, Tamagotchi iD L, Tamagotchi m!x, Tamagotchi Nano Colorful Detective Conan, Tamagotchi Nano Colorful Hololive Fantasitchi, Tamagotchi Nano Colorful: Mametchi Memories, Tamagotchi Plus Color, Tamagotchi Smart.

Які є/були у нас на релізі:

Tamagotchi Pix, Tamagotchi Paradise, Tamagotchi Uni.

Китайські клони, які були/є у нас в релізі:

Toumapet, Qpet.

Китайський майже оригінальний тамагочі:

Tamagezi.

У зв'язку з відсутністю тамагочі магазинів в Україні, ми маємо можливість грати в тамагочі лише завдяки нашим людям, які купують, завозять та продають їх на пром/розетка/олх.

Це частково офіційно:

Зазвичай тамагочі Bandai продає напряму через свої спеціальні магазини. Там і тамагочі, і рекламні стенди, а також чохли, ремінці, наліпки, гача і тама-лаб. Останнє це великий стенд, до якого можна підключити Paradise та завантажити контент завдяки іграм.

Якщо Бандай створив би свою дистрибуцію в інших країнах, наприклад, Україні, то могли ще більше отримати до свого прибутку. А користувачі економили б кошти на перекупах, митниці, доставках.

Реальність: прибуток від України, Індії та Бразилії не є копійками. Тому вони б могли отримувати більше доходу, адже у випадку прямого продажу ми б купували тамагочі значно дешевше, аніж те, що зараз існує на нашому ринку і має націнку через купу факторів та бажання хоч якісь гроші отримати із продажу нашими продавцями.

Для Бандай ми малий гравець. Через цю помилку китайці заробляють більше від продажу клонів тамагочі.

Виходить так що перекупи отримують значно більший дохід, аніж Бандай: вони не спроможні контролювати ринки інших країн.

Китай продає не офіційні свої клони тамагочі, оскільки їхні товари не можуть бути зареєстровані на легальному рівні, бо тоді вони матимуть проблеми з Бандай та своїм головним офісом, котрий вже давав стусана за клони Plus color, знищивши величезну партію ідентичного з японським тамагочі продукту.

Підсумки: 

1. Бандай експлуатує двох із трьох людей, всі три не отримують ні копійки за їхні власні розробки.

2. Бандай "не бачить" інші країни та людей, які зацікавлені у їхній продукції та фан сервісі.

3. Бандай не контролює ринок.

4. Через власну жадібність, Бандай отримують набагато меншу фінансову вигоду завдяки ігноруванню безлічі країн, аніж китайці. Це пов'язано з націнками для інших країн, бо люди не можуть собі дозволити дорогу іграшку, яка займає великий % від зп, тому альтернативою став Китай, який отримує значно більше коштів завдяки доступності їхніх тамагочі.

Так, в цьому провина самого Бандай і їхнього небажання думати про більшу кількість зацікавлених країн та людей.